Віктор Неборак 

(нар. 1961 р.)

Віктор Володимирович Неборак - поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст. Народився він

9 травня

1961

р. в селищі міського типу

Івано-Франкове

Яворівського району Львівської області. Закінчив філологічний факультет (спеціальність - українська мова і література) Львівського державного університету імені І. Франка. Вчився в аспірантурі Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України, у 1993-2000 рр. читав курс лекцій з української літератури у Львівському університеті імені І. Франка.

Як поет Віктор Неборак відбувся наприкінці 80-х років ХХ ст. Разом із друзями Юрієм Андруховичем та Олександром Ірванцем створив літугруповання «Бу-Ба-Бу» (вам уже відоме значення цієї своєрідної абревіатури), а також майстерню «Пси святого Юра». Сам він про це згадує так: «Днем заснування “Бу-Ба-Бу” вважається 17 квітня 1985 року... Це виникло, як якийсь інший напрямок поезії, ніж ті, які тоді існували... Ми вирішили зробити щось інакше, відновити сміховий жанр». Звичайно, зараз про таку специфіку нового літературного гурту можна говорити відверто, але ж тоді ще існував СРСР і навіть за невинні жарти митці могли поплатитися власною волею. Тож у квітні 1988 р. напередодні вечора «бубабістів» дирекція Будинку письменників у Києві передбачливо наказала забрати зі сцени бюст Леніна, щоб «бубабісти», жартуючи, не осквернили його. Щоправда, погруддя й не повернули на сцену. В. Неборак наголошує: «Позбутися Леніна у той час було легше за допомогою бурлескно-балаганно-буфонадних текстів, ніж, скажімо, за допомогою текстів Стуса. Бо Стус ще був забороненим, а Бу-Ба-Бу - ні». Доречно також принагідно згадати, що приблизно в ті самі часи у приспіві своєї композиції співак Тарас Чубай використав мелодію пісні «Ще не вмерла України.». Звичайно, за неї вже не вивозили в Сибір, але як Державний Гімн вона ще довго не звучала.

Стосовно елементів гри і певних титулів та високих посад серед «бубабістів», то Віктор Неборак це явище коментує так: «Коли ми досягали тридцятиліття, то вирішили поприсвоювати один одному титули. Андрухович з-поміж нас найстарший, тому ми з Ірванцем подарували йому титул Патріарх. Ірванець сам сказав, що йому подобається титул Підскарбій, і він отримав його, хоч і не займається жодними фінансами... Для себе я вибрав титул Прокуратор, тому що у мене є така риса - вміти сказати якусь критичну "шпильку”, навіть якщо це недоречно». Та попри суто сміхове забарвлення поезій цього гурту «бубабісти» завдавали відчутних ударів по радянській системі. Досить згадати вірш В. Неборака «Монолог з псячого приводу», коли нещасний дворовий пес постає набагато моральнішим від продажних радянських літераторів: «Ти звешся поетом, а він - собакою. Тебе вірш гризе, а його - ланцюг. Ти станеш колись професійним писакою, а Джульбарс вибрав не м'ясо, а дух!..»

На початку 1990-х В. Неборак їздив у Канаду на виступи. Його декламації перед канадськими українцями супроводжував на сцені грою на бубні Флойд Фа-вел, індіанець за походженням. Неборак мелодекламував вірш «Скажена» (в репертуарі групи «Плач Єремії» пісня за цим текстом називається «Королева дебілів»). Це настільки сподобалося самому Неборакові, що після повернення до Львова він узявся мелодекламувати власні тексти, а друзі-музиканти з гуртів «Плач Єремії», «Мертвий Півень» та ново-створеної «Неборак-рок-бенд» підхоплювали його ритми й імпровізували. Глядачам таке виконання дуже імпонувало. Так постав «Nebo-rock», який уперше виступив на фестивалі «Альтернатива» (1994), а наступного року в Польщі навіть вийшов їх альбом «Страхітливі уродини». Тож можна сміливо робити висновок, що традицію мелодекламування власних віршованих текстів у супроводі джазових чи рокових музикантів започаткував Віктор Неборак.

Звичайно, більшість творів цього автора викликають сміх, але написати подібно не кожен автор здатен. Навіть дуже талановитим поетам непросто так розповісти, наприклад, про звичайну комариху: «Все залізло в кубельця, наїлось новин / і поснуло. Лиш я на сторожі один. / Ні, таки не один - списа лагодить стиха / наді мною на стелі стара комариха. / Стерво знає: для нападу - ліпше пітьма. / І маневрами володіє стома, / щоб мене надурити, перетворити на родовище кро-ви, щойно відкрите. / Промовляю молитву подяки. Свічу / задуваю, лягаю, зітхаю, мовчу. / Із глибин світотвору, розгорнутих вгору, / чути рівне дзижчання небесного хору. / Я занурююся в гіпнотичні сади. / Я зриваю плоди, бачу зблиски слюди. / А в цей час комариха помпує крівцю, / бензобаки наповнює живою міццю. / Я для неї - плантація наркоти, / чи пивниця “Каґору”, чи м'ясо мети. / А вона - захмеліла упирка-коханка. / На світанку від неї - лиш цяточка-ранка. / Де поділась? Де травить добуту любов? / Незрівнянна, чи вернеться знов - пити кров?» Юрій Ан-друхович писав: «Поезія не мала сенсу, якщо не могла довести аудиторію до сліз. Плакати - означало якнайінтенсивніше насолоджуватися поетичною чуттєвістю». Ось тільки плакали Неборакові слухачі від реготу.

Проте не завжди ліричний герой Віктора Неборака виступає в іпостасі клоуна. Автор уміє вслухатися в оточення, а його поезія часто відбувається як діалог поета зі світом. Наприклад, кожен з нас мало не щодня слухає «тло вулиці», «тло оточення міста», а ось філігранно передати цю картину зумів лише Віктор Неборак: «Це тільки мовчання / це тільки / ранок поніс мене в коло розмов / слова виростали / струшувалися з газет / відбивалися від стелі / на столах слова / на підлозі слова / сказані слова / непочуті слова // їх могло і не бути // це тільки мовчання / виходжу / йду лунким коридором / вулиця / - котра година? - / відповідаю / - як пройти на... ? / відповідаю / - дозвольте припалити - / будь ласка / ось і все що вдалося справді / сказати // сьогодні / пусті балачки / наповнюють голови немов лійки / від слів залишились / тільки звуком окреслені кола / крізь них видно небо / предмети обличчя // це тільки мовчання // мовчу в потоці / мовчу в трамваї / мовчу дивлячись / мовчу слухаючи // двірники відмітають усе сказане / предмети оновлюються в час відпливу / знайома красуня випускає свій усміх мов птаху / і друзям приємно блукати по місту без / слів».

Віктор Неборак на презентаціі третього доповненого видання книжки “Ведення у Бу-Ба-Бу", у приміщенні музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові (2015)

Із серпня 1995 до 2000 рр. Віктор Неборак проводив щомісячні літературні зустрічі в Етнографічному музеї, а Львівське обласне телебачення, де працював його брат Олександр (соліст і гітарист групи «Неборак-рок-бенд»), робило прекрасні програми на основі цих зустрічей.

Віктор Неборак - автор багатьох поетичних збірок, серед яких особливо помітними виявилися «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п'яту хату» (1999), «Літо-стротон» (2001), «Базилевс. Нововіднайдені розділи Львівської Книги Переміщень, переписаної 2005 року» (2006), «Вірші з вулиці Виговського» (2009), «Повільне читання» (2010), «Літаюча голова. Вибрані вірші» (2013), «Колишній, інший...» (2013). Його перу належить незавершений роман «Пан Базьо та решта». Цей автор - лауреат

Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божествен

них пісень»

(2016). Звичайно, з часом митець стає дещо іншим, змінюється тематика його віршів, удосконалюється талант. Про це він відверто пише в поезії «Голос»: «Я залишив позаду - себе, як дурний серіал, / як ланцюг перевтілень, як фотоальбоми, як зал, / повний воску фігур а чи гіпсу скульптур або шкір / і опудал. Я виліз назовні. Я вивільнив зір». Звісно, Віктор Неборак як автор постане зовсім іншим у поезії «Сад», яку вам пропонуємо для аналізування.

Діалог із текстом

1 Що вам особливо заімпонувало у ставленні В. Неборака до поезії та музики?

2 Як саме реалізує свій талант цей автор?

3 Чи мають популярність серед молоді художні твори В. Неборака? Чому саме?

Діалоги текстів

1 Зіставте й порівняйте певні вірші (на ваш особистий вибір) Віктора Неборака та Юрія Андруховича. Зробіть висновок про художній рівень цих поетів.

2 Спростуйте або аргументовано доведіть слушність висновку критика Миколи Рябчука: «Поезія В. Неборака - діалогічна, а отже, налаштовує на роздуми, часто викликає дискусію, готова прийняти будь-яку думку, оскільки не вимагає якогось єдиного ставлення... Його поетичний карнавал -це не порожня, а яскрава, сповнена “карколомних перевтілень" гра».

САД

Діалог із текстом

1 Які почуття й переживання викликає у вас цей твір?

2 Як ставиться ліричний герой до рідної людини? Чому батько в цьому творі постає з точки зору си-на-підлітка?

3 Що ви можете сказати про вірш «Сад» як різновид лірики?

4 Доведіть, що ця поезія В. Неборака - верлібр.

Мистецькі діалоги

Розгляньте репродукцію картини Олександра Поклада «Батько і син» і, спираючись на її сюжет, доведіть велику взаємну прив'язаність цих рідних людей.

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Слоньовська (2021, поглиблений рівень)